У 2024 році середня врожайність озимого ріпаку в Одеській області становила 2,3 т/га. Очевидно, що результат у поточному сезоні навряд чи є помітно кращим, беручи до уваги нестачу вологи і пізні приморозки.

Тим не менш, за нашими даними, у деяких господарствах отримано упевнені результати на рівні від 3,5 до 4 т/га. Причому мова йде і про більш південні райони Одещини, де нині через нестабільні погодні умови складно в принципі отримати хорошу врожайність будь-якої культури.

Завдяки чому це стало можливим?

Із наявної у нас інформації із господарств, розташованих у трьох різних районах Одеської області, зазначимо, що надзвичайно багато залежало від правильно вибраних гібридів озимого ріпаку.

Найвищі результати забезпечили гібриди із максимально швидким розвитком після зими та дуже раннім і коротким періодом цвітіння.

Тобто, рослини відцвіли у відносно комфортних умовах – до пізніх приморозків у травні, котрі суттєво зашкодили багатьом посівам озимих культур.

Також істотну роль відіграла і генетична адаптивність гібридів озимого ріпаку до наявних умов вегетації.

Окрім цього, традиційно важливим став продуманий підхід до сівозміни. У якості попередника себе найкраще показали ранні зернові і бобові культури, проте у жодному разі не соняшник зі спільним букетом хвороб та іншими негативними моментами.

Ще один фактор успіху – своєчасний фунгіцидний та інсектицидний захист. Буквально – на випередження проблеми, а не по факту її масових проявів. Плюс - обов’язкове застосування регуляторів росту.

Важливим моментом стало і внесення під посів комплексних добрив, що містять азот, фосфор, калій і сірку, а також своєчасні підживлення азотно-сірчаними добривами. Звісно, що по листку – дворазове застосування борвмісних препаратів.

Таким чином, можемо зробити висновок, що отримувати врожайність озимого ріпаку на рівні 3,5 т/га і вище у такому складному у плані погодних умов регіоні як Одеська область цілком можливо.

Але для цього варто особливо ретельно вибирати гібриди із типом розвитку, котрий оптимально підходить для того, щоб сходи нормально розвинулися восени і зазнали мінімального негативного впливу навесні.

Обов’язковим є дотримання хоча б помірно-інтенсивної технології вирощування цієї культури, оскільки озимий ріпак гостро потребує своєї норми поживних речовин для формування нормальної  врожайності. 

І, ясна річ, у жодному разі не варто заощаджувати на захисних обробках – із ріпаком така «економія» точно не проходить. Дві-три доби безкарного розвитку шкідника на полі – кількох десятків гектарів посівів як не було… Те ж саме слід сказати і щодо хвороб.

І головне – у цьому всьому є очевидний сенс, оскільки за належної до себе уваги, озимий ріпак дуже добре може підтягнути економіку господарства, розташованого у степовій зоні України. Адже і ранні зернові, і соняшник переважно показали себе, на жаль, не дуже добре.

АгроПравда і надалі розповідатиме про ефективні практики вирощування сільгоспкультур і різних регіонах України.