Щодо структури експорту цієї продукції в червні, то вона виглядала наступним чином:

• зернові культури: 1,4 млн т (кукурудза - 86%, пшениця - 10%, ячмінь - 3%). Приріст до показника минулого місяця: +23%;
• олійних культур – 642,5 тис. т (насіння соняшнику - 84%, сої - 14%, ріпаку - 2%). Приріст: +52%.
• рослинні олії – 298,5 тис. т (соняшникова олія - 94%, соєва - 6%). Приріст: +45%.
• макухи після вилучення рослинних олій – 139,1 тис. т (соняшникова - 81%, соєва - 19%). Приріст: +20%.

Найбільші темпи приросту демонструють олійні культури, а точніше насіння соняшнику. Для українського ринку насіння соняшнику ніколи не було експортно орієнтованою культурою. Практично весь обсяг перероблявся в Україні, а тоді вже експортувалася соняшникова олія. Ситуація зараз змінилася і почав зростати саме експорт насіння.

Стосовно географії експорту, то вона суттєво змінилася з початку війни. Якщо до війни основними покупцями української продукції були Китай, Індія, Нідерланди та Єгипет. Зараз основними країнами-покупцями продукції АПК є європейські країни, які поруч знаходяться з Україною: Румунія, Польща, Болгарія, а також Туреччина.

Хоча з кожним місяцем обсяги експорту альтернативними шляхами зростають, однак темпи все ще залишаються низькими та не можуть замінити морські шляхи. Тому експорту агропромислової продукції необхідно надавати пріоритет при здійсненні відвантажень не морськими шляхами, щоб вберегти такий важливий напрямок економіки України, доки не розблоковані морські порти. Без налагодження експорту всієї виробленої продукції в аграріїв не буде достатньо коштів як для збору вже посіяних культур, а тим паче для наступної посівної 2023 року.