«Зерновий коридор хоч і працює, але дуже нестабільно. Наприклад, за день інспекцію мають пройти близько 12 човнів на вхід і вихід. Але бувають дні, коли кількість інспекцій значно скорочується або взагалі їх не проводять, що зрештою призвело до того, що сьогодні в Стамбулі стоять близько 150 пароплавів різного розміру. Черга величезна. Очікування на вхід – 8 днів, на вихід – щонайменше два тижні, а іноді й більше. Через це агровиробники несуть чималі збитки. Так, наприклад, за пароплав на 25 тисяч тонн треба заплатити 20-23 тисячі доларів на добу», — розповідає Бут.

Інша проблема, за словами експерта, в тому, що пароплави для завантаження доводиться чекати по кілька тижнів, в результаті, в портах України катастрофічно бракує місця для зерна, що тягне за собою падіння цін всередині країни. Наприклад, якщо в розпал роботи «зернового коридору» ціна на кукурудзу становила 225 доларів за тонну, то тепер впала до 210 доларів і продовжує зменшуватись.

«У цих без того нелегких умовах вартість фрахта становить майже вдвічі більше, ніж було до війни. Адже сьогодні вантажовідправники бояться, що судно зайде в Україну і застрягне на півроку через закінчення дії “коридору”. Тому планування відвантажень на другу половину листопада практично відсутнє, а додаткові продажі майже зупинилися», — пояснює Андрій Бут.

Ситуація з експортом без сумніву позначиться на планах агровиробників щодо посівної структури. Адже, якщо не можна буде продати зерно, немає сенсу витрачати кошти на посівну та вирощування. Уже зараз українські аграрії намагаються вийти з ситуації, суттєво зменшуючи посіви озимої пшениці, а кукурудзу замінюючи соняшником або соєю. Проте, якщо експорт з України не налагодиться, наступного року нас чекатиме падіння цін вже на ці культури.