Ці питання обговорювали у програмі Українського радіо “Чернігівської хвилі”.

За словами заступника директора Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської ОВА Василя Жука, на Чернігівщині зареєстроване 1291 сільськогосподарське підприємство. З них 572 – невеликі фермерські господарства, які обробляють у середньому до 200 гектарів землі.

Як каже Василь Жук, цього року посіяли близько 213 тисяч гектарів озимих культур, що несуттєво менше, ніж минулого – на три тисячі гектарів.

“Менше посіяли пшениці, жита (майже вполовину), а ріпаку посіяли на 20% більше, ніж минулоріч. Тобто, посів озимих культур показує, що в цьому році буде увага аграріїв більше приділена технічним культурам: ріпак, соняшник, соя”.

За його словами, загалом на полях вирощуватимуться ті ж культури, що й зазвичай, просто зміниться структура посівів.

“Але в цілому прогноз такий, що у нас загалом обсяг посівів буде або до одного мільйона гектар, або мільйон. Для порівняння, кілька останніх років коливатися в межах 1,2-1,3 мільйона гектарів. Тобто, однозначно буде скорочення площ під посіви”.

Каже, що очікує, що цього року будуть сіяти набагато менше кукурудзи через проблеми з її збутом у 2022-му.

Це ж підтверджує і генеральний директор ТОВ “Земля і воля”, Герой України Леонід Яковишин. Він вважає, що сіяти кукурудзу, яку аграрій називав “другою нафтою”, невигідно, тож сіятиме соняшник, сою, ячмінь та пшеницю. Частину землі до осені триматиме “під паром”.

Керівник фермерського господарства Григорій Ткаченко каже, що планує вирощувати ті культури, які вирощує протягом останніх п’яти-семи років. Це озима пшениця, соняшник, кукурудза, картопля, овес.

За його словами, соняшник є однією з найбільш привабливих культур у плані прибутку.

“На сьогодні тонна соняшника коштує 15 тисяч гривень, тонна пшениці – п’ять тисяч гривень. І відвезти в порт чи за кордон тонну соняшнику буде набагато дешевше, ніж відвезти тонну пшениці. Тобто, логістика на сьогодні з’їдає всю прибутковість виробників”, – каже Григорій Ткаченко.

Разом з тим, за словами директора Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН України Анатолія Москаленка, вирощування соняшника негативно впливає на стан ґрунтів.

“Соняшник дуже негативно реагує на кислі ґрунти. В зоні Полісся взагалі попередній період рекомендували до одного відсотка в структурі посівних площ щоб був соняшник. Тепер ці цифри набагато більші”.

З його слів, на Чернігівщині найбільша площа кислих ґрунтів в Україні. Тому вирощування соняшнику повинно бути дуже виваженим, виходячи із його площі у структурі посівів і з ґрунту, на якому вирощується ця культура.

“Тому що це загроза національній безпеці – та якість ґрунтів, які в нас є, і соняшник сіється на другий, на третій рік – це злочин перед державою і перед майбутніми поколіннями. Він взагалі не переносить кислих і дуже засолених ґрунтів. Говоримо за кислі грунти: по-перше, буде суттєво знижуватися урожай (там точно не будемо говорити за прибуток). Соняшник осушує ґрунт дуже глибоко. Жодна культура так не осушує. Залишає після себе багато хвороб, і ґрунт до наступної культури потрібно дуже вибагливо обробляти, і треба мати систему захисту різними хімічними препаратами – що буде здорожувати наступну культуру”.

Григорій Ткаченко не погоджується з цим твердженням – каже, це застарілі дані.

“На сьогодні в нас потужна селекція, і створено велику кількість гібридів, які стійкі до шкідників і хвороб. Шкідники і хвороби, які вражають соняшник, вони не так “люблять” інші культури. Тому соняшник, на мою думку, слід розміщувати у сівозміні на п’ятий-шостий рік. І це буде нормально впливати на сівозміну”.

Фермер Олексій Лимар говорить, що соняшник не є тією культурою, яка завдає найбільшої шкоди родючості.

“Не соняшник є найбільш шкідливою культурою для ґрунтів. Це – ріпак. Соняшник є фінансово утворюючою культурою для фермерських господарств в цілому. Тому відмовитися від нього – значить залишитися без грошей”.

За словами ж Василія Жука, сіяти соняшник можна – при дотриманні технологій та правил сівозмін, при дотриманні співвідношень у цілому по області.

“У нас – більш-менш, не можна сказати, що структура посівних площ порушена. Зернові займають 60%, технічні – близько 40%. Це не дуже критично, ще й в умовах війни”.