«Аграрії майже завершили збиральну кампанію, і держава подбала про те, щоб збіжжя було де зберігати навіть тим фермерам, котрі не мають власних потужностей. Але проблеми з реалізацією продукції і експортною логістикою, яка ще й сильно подорожчала через високі ціни на паливо, неминуче спонукатимуть реформувати аграрний сектор.

Скажу відверто: аграрний сектор уже ніколи не буде таким, як ми його знали до серпня 26 року (відколи припинився експорт продукції морем. – Ред). Маємо розуміти, що просто вирощувати пшеницю чи кукурудзу Україна вже точно не буде. І що з цим робити, кожен буде вирішувати сам – і малий фермер, і великий холдинг.

Але традиція сіяти зерно і везти його в порт в Україні, треба сказати чесно, завершена. Тепер починається пошук нових можливостей.

На мою думку, аграрії переглядатимуть статті витрат і максимально скорочуватимуть їх. Також частину земель повертатимуть орендодавцям, оскільки в деяких регіонах орендна плата вже перевищує європейський рівень. Крім того, аграрний бізнес залишатимуть так звані випадкові інвестори – ті, хто не мав особливого стосунку до аграрного сектору, але розраховував на великі й швидкі прибутки.

Водночас головним стратегічним завданням, на якому загострила увагу проблема з експортом, має стати внутрішня переробка.

Ми теж працюємо над тим, щоб максимально підтримати внутрішнього інвестора і виробника. Буквально нещодавно проголосували за залучення інвестицій у рибну галузь. А рибна галузь потребує комбікорму. Комбікорм – це те, що ми переробляємо самі: зібрали кукурудзу чи пшеницю, переробили на комбікорм і згодовуємо рибам. Так маємо додану вартість. І експортувати можемо вже не кукурудзу, а продукт виробництва рибних господарств.

Але розвиток переробки вимагає перегляду національного законодавства, адже весь світ працює за принципом кооперації, зокрема обслуговуючої, тоді як в Україні така діяльність зведена нанівець».