До війни він виробляв 150 пожежних машин та 100 зерновозів на рік та 10% продукції експортував – переважно до Казахстану та Айзербайджану. Прибуток підприємства у 2020 році – 11,6 млн грн за виторгу 445,3 млн грн. - пише forbes.ua.

Після відступу російських військ із області менеджмент компанії вирішив евакуювати підприємство на захід країни, до Львова. «Це було складне рішення, – каже директор компанії Олег Аверʼянов. – Війська пішли, але ми розуміли, що війна не закінчилася».

На відміну від багатьох інших підприємств області, заводу Аверʼянова пощастило – російські авіабомби та артилерійські снаряди в нього не влучили. За останні 6 років у завод було інвестовано $10 млн. «Ми хочемо зберегти те, що створили – сучасний, технологічний, європейський завод», – каже він.

По допомогу Аверʼянов звернувся до держави, подавши заявку до Мінекономіки на релокацію. Уряд схвалив заявку менш ніж за тиждень, і «Пожмашина» почала демонтувати та евакуювати обладнання. Компанія вирішила вивозити не весь завод, а лише 40% потужностей, для чого знадобилося 20 вагонів «Укрзалізниці». За словами Аверʼянова, держкомпанія швидко долучилася і подала вагони безкоштовно.

У свою чергу Львівська обласна держадміністрація безкоштовно надала гуртожитки для розселення працівників. Це величезна допомога місцевої влади для компаній, які переїжджають, бо самостійно розселити працівників у Західній Україні сьогодні неможливо, каже Аверʼянов. Він розраховує перевезти на нове місце 200 із 600 співробітників «Пожмашини».

«Пожмашина» розгорне у Львові 100% свого обладнання з виробництва сільськогосподарської техніки, а також лінію зі збирання пожежних машин. Це дозволить одночасно працювати двом заводам. «У майбутньому ми плануємо зберегти обидва заводи», – каже Аварʼянов. Львівський завод вироблятиме сільгосптехніку, а завод у Прилуках – пожежні машини.

Поки компанія шукала новий майданчик для виробництва, обладнання вивозилося на склад у Львівській області, який місцева обласна влада надає безкоштовно на час воєнного стану. «Раджу іншим компаніям чинити так само – перенести свої потужності на зберігання та паралельно шукати нове місце, – каже Аверʼянов. – Пошук нового майданчика та його підготовка до роботи може затягнутися».

На переїзд великого промислового підприємства, за оцінкою Аверʼянова, йде два-три місяці. Місяць – на демонтаж та перевезення, ще один-два місяці на підготовку нового майданчика та монтаж обладнання. «Ви переїжджаєте на підприємство, де потрібно все відновлювати: зміцнювати фундамент, латати дірки в даху, вставляти вікна, ремонтувати електрику», – каже він. Щоб привести до робочого стану майданчик на 10 000 кв. м, «Пожмашина» планує витратити 15 млн грн.

У Львові його компанія розглядала кілька варіантів релокації: оренду приміщення, спільне підприємство чи викуп. За словами Аверʼянова, місцеві підприємці намагаються скористатися ситуацією та пропонують напівзруйновані приміщення за цінами майданчиків у Німеччині чи Франції. «Але є й підприємці, які, навпаки, ставляться з розумінням та готові допомогти, – каже він. – Потрібно шукати другу частину та з ними працювати».

Місцева влада намагається боротися з цією проблемою, говорив Forbes Орест Фільц, керівник відділу залучення інвестицій Львівської ОДА, визнаючи, що місцеві компанії іноді завищують ставки оренди впʼятеро порівняно з довоєнним рівнем.

У майбутньому Аверʼянов планує розширити завод у Львові із 10 000 кв. м до 25 000 кв. м та запустити на ньому виробництво вантажівок. Але поки що це лише мрії. Через війну ринок зупинився, замовлень немає, каже він. «Щоб зберегти промисловість, державі треба завантажити її державними замовленнями, – каже він. – Інакше багато компаній закриються, а чоловіки після війни поїдуть до своїх родин у Європу».