Ймовірно, абсолютна більшість людей, причетних до аграрного сектору, погодиться із думкою, що помітну частку продажів тракторів в Україні могли б займати саме вітчизняні машини.

Адже мова йде про величезний ринок – десятки мільйонів гектарів землі в обробітку та десятки тисяч господарств різного розміру. Було б де «розгулятися» і відомим західним брендам сільгосптехніки, і вітчизняним виробникам.

Однак реальність, на жаль, виглядає зовсім інакше. Новий український трактор у фермерському господарстві – явище поки що доволі рідкісне. І фактично, окрім, незламного ХТЗ, ми не бачимо відносно масових продажів вітчизняних тракторів.

І це при тому, що раніше в інформаційному просторі періодично з’являлися оптимістичні повідомлення про те, що та чи інша компанія представила новий вітчизняний трактор. 

Так, скажімо, декілька років тому було урочисто презентовано трактори під назвою «Січеслав». Причому мовилося про широку гамму моделей із потужністю двигуна 110, 125, 160, 320 та 420 к.с.  

Наскільки можна було зрозуміти, «Січеслав» - це трактори, виготовлені із китайських та українських комплектуючих і вони мають дуже непогані характеристики у поєднанні із бюджетною ціною.

Але коли ми спробували пошукати у мережі, де можна придбати новий «Січеслав», то знайшли лише пару онлайн-майданчиків, на яких «висять» ці моделі із позначкою «немає у наявності».

Натомість доволі жваво, беручи до уваги місце розташування виробничих потужностей, тримається ХТЗ, котрий і досі продовжує виробляти та продавати трактори. Зокрема, це модель 249К.20 із максимальною потужністю 240 к.с.

Це вже модернізована машина із якісними імпортними комплектуючими, котра забезпечує досить надійну та економічну експлуатацію. Причому виробник чесно зазначає, що одна із головних переваг тракторів ХТЗ – низька ціна придбання та володіння технікою.

Наскільки можна зрозуміти також – і досі продається альтернативна версія тракторів ХТЗ – «Слобожанець».

Колись ця модифікація, яку почала випускати на початку 2010-х років «Слобожанська промислова компанія» вважалася більш технологічно просунутою, у порівнянні із класичними ХТЗ. Наскільки якісно відрізняються ці машини сьогодні – сказати складно.

Свого часу дуже серйозно рекламувалися надпотужні трактори Boris Bond, котрі пропонували доволі широкі можливості (понад 500 кінських сил!) за нормальною ціною. Але, як відомо, ці моделі базувалися на шасі «Кіровця», і очевидно, саме із цієї причини різко зникли із інформаційного простору.

Натомість на ринку активно працює вітчизняна компанія TDC, котра пропонує широку лінійку спецтехніки. І серед всього іншого – дві цілком сучасні моделі тракторів, потужністю 50 та 80 к.с.

Беручи до уваги, що тут встановлені китайські двигуни, а інформації на сайті виробника небагато, ми можемо припустити, що це також машини на основі китайських та українських комплектуючих. Очевидно, що дуже непогані у плані співвідношення ціни та якості, оскільки спецтехніка TDC має справді хорошу репутацію.

Звісно, що обов’язково слід згадати і про майже 100-сильний вітчизняний трактор Farmer, що має певні польські та китайські корені. Знову ж таки, свого часу він став гучною новинкою на ринку, оскільки позиціонувався як альтернатива МТЗ та конкурент дорожчих машин відомих західних брендів. Тим більш, що тут стоїть двигун Perkins.

Нині складно сказати, наскільки він популярний серед вітчизняних фермерів. Зазначимо лишень, що його характеристики дають змогу на це претендувати.

Також ми були приємно здивовані, що в Україні продаються, а отже, і виробляються трактори «Кий».

Можна було б продовжувати цей перелік, але ліпше звернути увагу на певні моменти.

Перший – у абсолютній більшості випадків сайти виробників чи продавців вітчизняних тракторів є малоінформативними або взагалі не працюють. Складно зрозуміти, чи взагалі функціонує той чи інший завод, чи виробляє продукцію, і якими є розширені характеристики машини.

Тому розібратися тут – ну, дуже непросто…

Таке враження, що через низькі об’єми продажів виробники домовляються із клієнтами переважно в особистому спілкуванні. І мови немає не лише про масову рекламу, але й про якусь доступну вичерпну інформацію, котру можна було б розмістити безкоштовно на профільних майданчиках.

Другий – за умов військового часу та обмежених фінансових можливостей навряд чи хтось зможе створити конкурентний український трактор цілковито на вітчизняних розробках та комплектуючих. Це було неможливо і в набагато більш благополучні часи. Тому перелицьовані «китайці» із написом made in Ukraine – це найбільш реалістичний підхід.

І нарешті б хотілося зрозуміти, чи існують якісь дієві механізми державно-приватного партнерства завдяки яким можна було б виробляти і продавати за вигідними програмами хоча б декілька сотень малопотужних вітчизняних тракторів щороку.

Адже до трактора потужністю 80-120 к.с. у власника 100-200 гектарів вимоги не дуже суворі – аби був недорогим, більш-менш надійним і бажано – із кондиціонером.

АгроПравда і надалі розповідатиме про становище на ринку виробництва сільгосптехніки в Україні.