Поширена в Україні, так звана комерційна сівозміна, на сьогоднішній день не має альтернатив. Такі культури як озимий ріпак, озима пшениця, соняшник, соя та кукурудза за нормальних умов обов’язково забезпечують прибуток – більший чи менший.

Втім, у кожному господарстві є поля, які, так би мовити, кинути шкода, а вкладати у них гроші – ризиковано. Різноманітні «невдобки», піски, ґрунти із дуже низьким pH тощо змушують підходити до справи вкрай обережно. І без особливого ентузіазму.

У такому разі є сенс посіяти ті культури, котрі більш-менш нормально почуваються за таких умов і водночас можуть забезпечити певний комерційний сенс. Яскравий приклад – озиме жито.

Почнімо із того, що завдяки потужній кореневій системі озиме жито має доволі сильну стійкість до посухи, що дає йому змогу нормально почуватися на піщаних ґрунтах, які швидко втрачають вологу.

Тому якщо вже пробувати сіяти на пісках озиму пшеницю, то краще зробити вибір на користь жита. Шансів отримати прийнятну врожайність буде значно більше.

Понад те – озиме жито почувається, як вдома, і на пісках, і на супісках, і на суглинках, і на заболочених важких ґрунтах. Звісно, що ця культура, як і усі інші, полюбляє ідеальні умови для розвитку, проте виживе і дасть непогану врожайність і за складних умов.

В тому числі – на кислих ґрунтах із показником до pH 5,3 та навіть на ґрунтах зі слабкою засоленістю. І значно краще там почуватиметься, аніж, скажімо, кукурудза чи соняшник.

Річ у тім, що коренева система озимого жита відзначається покращеною здатністю до засвоєння елементів живлення із грунту, насамперед важкорозчинних сполук фосфору, а також калію.

Тому розраховуючи технологію вирощування цієї культури можна сміливо знизити норми внесення міндобрив, у порівнянні із традиційними зерновими, принаймні на третину.

Також озиме жито стійко переносить післядію гербіцидів суцільної дії. Відповідно, воно є ідеальним кандидатом для тих полів, де, скажімо, вирощувався «євролайтнінговий» ріпак або ж буквально випалювалася буйна смітна рослинність за допомогою потужного гербіциду.

Чому ця культура свого часу стала справжнім архаїзмом у сільському господарстві України?

По-перше, через налагодженість ринків збуту озимої пшениці та ячменю, які елементарно простіше було продати.

По-друге, через елементарно вищу валову врожайність сортової озимої пшениці, яка у середньому «сипле» не менш, аніж 5,5-6 т/га, тоді як сортове озиме жито – 4-4,5 т/га. Ясна річ, що агровиробник обере саме перший варіант.

Та з іншого боку, на ринку України давно вже успішно вирощується гібридне озиме жито – із вищою врожайністю та показниками якості зерна. Відповідно, його врожайність є на 15-20% вищою у порівнянні із сортовим житом і вже може порівнюватися із пшеницею і ячменем.

7-8 т/га за інтенсивної технології для озимого жита – цілком реальний показник, а іноді – і більший, якщо складаються сприятливі умови вегетації.

До того ж, завдяки високій здатності до кущіння, рекомендована густота сівби у гібридного жита удвічі менша, аніж у сортового – від 2 до 2,3 млн схожих насінин на 1 гектар. Висівати цю культуру можна до двадцятих чисел жовтня.

Вкрай важливим моментом є те, що чудова стійкість та живучість рослин озимого жита дають змогу знизити кількість та норми захисних обробок. Тому його дуже полюбляють органічні фермери.

АгроПравда і надалі розповідатиме про перспективні для вирощування у різних регіонах України альтернативні культури.