Не секрет, що внаслідок фактично постійного дефіциту вологи у переважній більшості регіонів України, чимало вітчизняних агровиробників збільшують площі під озимими культурами та шукають альтернативні варіанти.

Одним із них є якраз зимуючий горох, котрий показує себе останніми роками дуже непогано і помітно краще, аніж його яровий родич. Це відмінний попередник для багатьох культур, який має змогу повністю використати осінньо-зимові запаси вологи із грунту. Тому технологія вирощування зимуючого гороху потребує окремої уваги.

Так, оптимальні строки сівби цієї культури – це кінець вересня і включно до 20 жовтня. У цьому зимуючий горох фактично збігається із більшістю сортів озимої пшениці.

Норма висіву зимуючого гороху залежить від регіону вирощування і назагал перебуває у діапазоні від 180 до 250 кг/га. Найчастіше – 200 кг/га.

Щодо вибору сортів, то сьогодні це винятково європейська селекція – найпопулярніша сербська (відомий сорт НС Мороз) та французька (Ендуро).

В ідеалі ця культура потребує глибокого обробітку грунту із вирівнюванням поверхні поля потужним культиватором, а згодом – проходу ущільнюючого котка. Це робиться для того, щоб прибрати будь-яку грудкуватість і нерівності, оскільки врожай гороху і так може бути непросто збирати через його схильність до вилягання.

Дуже корисним є одно- чи навіть дворазовий обробіток передпосівним культиватором на глибину до 10 сантиметрів.

Найкращим попередником для зимуючого гороху є зернові культури, а також картопля. Непоганим варіантом є також соняшник, проте тут слід пам’ятати про можливі проблеми із падалицею.

Зимуючий горох дуже добре реагує на збалансоване і помірне живлення у вигляді класичної нітроамофоски під основний обробіток. Достатньо буде умовної норми 100-120 кг/га нітроамофоски 16:16:16.

Єдиний нюанс – зі зрозумілих причин не варто переборщувати із азотом, котрий у свій час рослини гороху добудуть самостійно.

Втім, певну норму стартового азоту все ж таки слід внести. Так само як здійснити хоча б одне ранньовесняне підживлення у нормі, скажімо, 40-60 кг д.р. азоту, можливо разом із сіркою.

Також варто звернути увагу на те, що горох потребує достатнього забезпечення, як мінімум, чотирма ключовими мікроелементами – бор, цинк, мідь та молібден.

Бор покращує розвиток кореневої системи та засвоєння азоту; цинк – також розвиток кореневої системи та засвоєння калію і магнію; мідь відповідає за фотосинтез та азотний обмін. І нарешті молібден вкрай важливий для фіксації азоту.

Забезпечити зимуючий горох цими мікроелементами можна різними способами, починаючи від обробки посівного матеріалу та закінчуючи листовими внесення. Слід також взяти до уваги, що на ринку наявні комплексні гранульовані добрива, що містять бор, цинк тощо.

Для вирощування цієї культури підходить широкий спектр гербіцидів (Гезагард, Дуал Голд, Базагран та ін), а також фунгіцидів та інсектицидів. У плані боротьби зі шкідниками особливу увагу слід на горохового довгоносика, а із хворобами – на антракноз, несправжню борошнисту росу тощо.

Найчастіше за звичайних умов достатньо однієї інсектицидної та однієї фунгіцидної обробки. Також обов’язково слід обробити насіння протруйниками перед сівбою.

Збиральна вологість насіння зимуючого гороху настає за показнику 18%. Посіви можуть потребувати десикації.

АгроПравда і надалі розповідатиме про оптимальні технології вирощування різних сільгоспкультур.