Попри розпочату росією повномасштабну війну аграрії України в минулому році зібрали непоганий врожай – практично 54 млн зернових, що ще 10-12 років тому вважалося майже рекордним значенням. Цього року, застерігає Міністерство аграрної політики та продовольства, ця цифра може бути значно меншою і передовсім через відмову частини аграріїв від посівів кукурудзи. Головне пояснення зменшення зацікавленості в одній з трьох основних культур українських полів – пшениці, кукурудзи та соняшника – подорожчання азотних добрив, необхідних для вирощування кукурудзи. А також те, що частина посівів цієї культури минулого року збирається тільки зараз, а значить фермери побоюються, що не встигнуть підготовити поля належним чином. 

Безумовно, ці причини серйозні і можуть викликати занепокоєння у виробників. Але є набагато суттєвіші причини для фермерів не відмовлятися від кукурудзи на користь сої, гречки чи інших культур.

1. Високий рівень експертизи з вирощування кукурудзу і, відповідно, можливість досягнути високої врожайності 

Вирощуючи кукурудзу, фермерам простіше досягнути чи перевершити показник середньої врожайності, оскільки переважно всі аграрії мають відмінну експертизу в вирощуванні цієї зернобобової. Протягом останніх десятиліть кукурудза постійно була в сівозміні українських фермерів і вони мають значний досвід, знають, коли та як проводити ті чи інші операції в полі, володіють відповідною технікою та налагодили агрономічні процеси. Тому важко відмовитися від кукурудзи на користь нових для конкретного фермера культур або навіть просто суттєво скоротити її посіви та збільшити посіви інших без зусиль та часто нових інвестицій, складних під час війни та складнощів з кредитами.

2. Потреба в кукурудзі постійно зростає, відповідно може зрости й рентабельність

Через блокування росією чорноморських портів експорт скоротився майже на 50%.  Але, якщо порівняти експорт кукурудзи за сезон 2021/2022 та 2022/2023, цифри будуть приблизно однаковими, попри навіть менший врожай кукурудзи минулого року. Це говорить про те, що протягом року експортували все, що виростили в 2022, а також всі перехідні запаси. Ми залишаємося з низькими або нульовими запасами, тож потреба у кукурудзі зростатиме в Україні та світі, адже  кукурудза є однієї з основних фуражних культур. Налагодити збут для нішових культур – гречки, вівса тощо – набагато складніше і невідомо, чи вдасться взагалі.

3. Зрозуміла логістика та інфраструктура, розрахована на перевезення  значних обсягів культури.

Основним конкурентом за поля з кукурудзою зараз називають сою. Звісно, соя – це важлива в сівозміні, економічно приваблива культура. Але якщо говорити про логістику, то наразі простіше і дешевше досушувати та транспортувати саме кукурудзу, а не сою. Вона легша, потребує менше енергії для досушування, в Україні більше наявної логістичної інфраструктури тощо. І, як доводить практика цього року, у разі термінової необхідності вона залишається зимувати в полях і, хоча із засторогами, але може бути зібрана навесні.

4. Кукурудза більш універсальна з точки зору умов вирощування

Останні десятиліття кукурудзяний пояс охопив практично всю Україну, її вирощували фермери у всіх областях країни, існують відповідні технологічні карти як для Сходу, Півдня, Півночі чи Центру країни. Звісно, як і всі культури, вона потребує достатньої кількості вологи у різні періоди свого розвитку, але не є настільки вимогливою до цього як соя, або настільки примхливою до умов вирощування як певні нішові культури. Крім того, на українському ринку є лінійки посухостійких гібридів, які дозволяють отримувати хороші результати навіть за складних умов вирощування.

5. Доступність засобів захисту рослин та кваліфікованої агрономічної підтримки

Значною проблемою у вирощуванні всіх не надто поширених культур є складнощі з доступом до якісних спеціалізованих засобів захисту рослин, які можуть вирішити конкретну проблему рослини та не зашкодити при цьому довкіллю. Особливо це актуалізувалося під час війни в регіонах, потенційно наближених до фронту. Традиційна для українського поля кукурудза таких проблем не має.